СВЯТКИ

…

Вони сиділи під зеленим терновим кущем і не могли наговоритися і надивитися одне на одного. Вже не бажалося йти до гурту та бути безтурботними і веселими. Обом хотілось розчинитись в очах близької людини, лишитися навіки разом, поєднатися чимось незнаним, незбагненним і таким бажаним, відчувати і нестися в просторі життя разом – душа з душею навіки. Та хіба дадуть друзі лишитись на самоті двом серцям, у яких спалахнуло кохання. Чути було Тимошів голос. Хлопець кричав про їхню перемогу в хованках, просив, щоб вони з’явились на очі, а то їх вже всі шукають. Андрій і Даринка знехотя вилізли з-під куща і, взявшись за руки, побігли нагору до гурту, в якому їх зустріли радісними та злегка глумливими вигуками. Виручив Тиміш, запропонувавши нову гру – в «трибушки». Всі взяли один одного за руки, стали кружляти і тупотіти ногами. Кожен вибрав собі пару до вподоби. Щасливі дівчата та хлопці з радістю понеслися у вихорі гри. Вже деякі пари зупинялись від запаморочення голови і відходили убік. Попросила зупинитися Андрія і Даринка. Тут уже переможцями були Тиміш і Орися, обоє міцної статури.

І от, навтішавшись у різноманітті ігор, дівчата посідали на траві і Орися своїм дзвінким голосом затягнула веселу пісню, а дівчата підтримали її, підспівуючи:

Ой, піду я до млина, до млина,

Бо в нас млива вже нема, вже нема,

А там, мамцю, мельник,

А там, мамцю, добрий,

А там, мамцю, хороший,

Меле гречку без грошей!

Меле, меле, на кіш засипає,

А як обернеться – мене пригортає.

А там, мамцю, мельник,

А там, мамцю, добрий,

А там, мамцю, хороший,

Меле гречку без грошей!

Меле, меле, меле, решетує,

Обернеться – мене поцілує!

А там, мамцю, мельник,

А там, мамцю, добрий,

А там, мамцю, хороший,

Меле гречку без грошей!

Вчора дощик іспадав, іспадав,

Та й водиці напридбав, напридбав.

Грають, виграють потоки,

Повні, повні вже лотоки,

Камінь меле, аж гуде –

Завтра вже мука буде!

…