СОЛОДКІ ЯБЛУКА

Він нахилив голову, і Поліна залюбки стала лити воду – спершу на голову, а далі – на шию та спину. Їй захотілось доторкнутись до його пружної, міцної спини і, ллючи воду, вона легенько терла спину своїми натрудженими і не зовсім гладенькими долонями. Жінці хотілося, щоб вода у ковші не закінчувалася, щоб отак гладити його спину без зупину…

Дуже давно її руки не торкались чоловічого тіла, і коли вже води у ковші не стало, вона старанно протерла тіло, зганяючи краплинки води з Андрієвої спини. Він відчував жагучі дотики її ніжних рук, що пестили його спину, відчував, що знову в тілі зростає якась незбагненна сила і безмірна жіноча принадність глушить свідомість…

Андрій розігнув спину і, випроставшись, подивився на Поліну, яка не зводила з нього очей. В одній руці вона ще тримала ківш, а другою подавала чистий вишитий рушник. Андрій став витирати обличчя і плечі, потім повернув рушник Поліні, а вона ще раз дбайливо обтерла його спину від останніх крапельок води.

Сонце все ближче хилилося до обрію, і Підлужний зайшов у світлицю –влаштовуватися на нічліг. У хаті пахло любистком і материнкою, і від цих знайомих пахощів у нього защемило серце. З думками про домівку та сьогодення Андрій поринув у задуму і, коли вже засинав, примарилися ледь відчутні дотики Поліни до його спини.

Не встиг додивитися й перший сон, як щось загадково незбагненне змусило його вмить прокинутися. Підлужний лежав без руху, прислухаючись до розмаїття нічних звуків. У повній темряві відчув побіля ліжка присутність живої істоти, але не міг нічого розгледіти. Тоді ледве чутно вимовив, немов не своїм голосом:

– Поліно!.. Полю, це ти?

У відповідь до його обличчя доторкнулася тепла жіноча долоня, і надалі Андрій не міг вимовити нічого, а лежав, зачарований цим дотиком, відчував, як його тіло огорнуло жагуче бажання відчути поряд із собою цю жінку. Андрій ще не усвідомив усього, що діється, а руки мимоволі потяглися в темряву і, натрапивши на гаряче жіноче тіло, відчули його трепет, а потім він почув ледве чутний жагучий голос:

– Я до тебе, Андрійку!..