Автор цього сайту щиро запрошує всіх бажаючих дізнатися більше про історію України, бувальщину та життя наших предків. Події, які висвітлені в моєму романі «Присмак волі» дійсно відбувалися в середині XVII сторіччя. Звісно, що особистості, які є героями твору, постали під час детального вивчення праць історичних дослідників такого суспільного явища, як виникнення опору насиллю та спробі знищення корінного люду по лівому та правому берегах могутнього Дніпра. Незважаючи на безкінечні утиски інших народів до поневолення, наші предки здобули перемогу в багатовіковій боротьбі. Свідками цього є ми сьогодні.

foto1

Як нащадок самовідданих і готових на самопожертву заради волі й самого існування свого народу степових лицарів, я схиляю свою голову перед багатьма поколіннями моїх предків. Я вдячний моїм прадідам і прапрадідам за те, що вони не дали розірватися життєвому ланцюгу для українського народу. Вважаю, необхідно нагадати сучасному люду, за яких життєвих обставин нашим предкам довелося захищати волю та свободу на цій землі.

У житті мені довелося побувати в близьких та далеких куточках нашої землі. Я завжди прагнув більше дізнатися про історію інших народів зі слів пересічних жителів країн. Відчувалася любов та гордість інших народів до свого краю. З великим задоволенням люди, з якими доводилось поспілкуватись, ділилися своєю культурною спадщиною. Важко було спілкуватися з людьми, які залишилися безземельними внаслідок загарбання іншими народами.

Хочеться, щоб молоде покоління знало і берегло здобутки свого народу, любило свою землю, на якій їм жити і надалі.

Декілька слів про значення мови своїх предків. Давно відомо, що визначення ідентичності народу – є його мова, яка є ключем до минулого і майбутнього народу. Втративши свою мову, народ втрачає свою ідентичність, особливість, націю, а з часом – все те, що дісталось у спадок. Не дозволяйте «приколихати» себе і свідомість під різними навіюваними помислами тих, які надходять із засобів масової інформації. Знайте, що без землі своєї, яку окропили кров’ю наші предки, ми опинимось на смітнику цивілізації, не відомі і не видимі для інших народів. Храни, Боже, землю нашу по помислах наших!